[email protected]

“Люба Гелен, я на 5-му тижні вагітності і помічаю багато симптомів, які змушують мене трохи хвилюватися. Чи нормально те, що я дуже втомлююся і відчуваю сильний фізичний біль? Я також відчуваю різні перепади настрою протягом дня, внаслідок чого відчуваю себе дуже засмученою та емоційною. Чи могли б ви порадити, як можна собі зарадити в цьому випадку? Завчасно щиро дякую!”

Люба майбутня мамо,
насамперед вітаємо вас із вагітністю! Як молода мама, яка вперше стала матір’ю, ви розпочинаєте захопливу подорож, однак
на вас можуть чекати певні труднощі.
Дуже часто протягом перших кількох тижнів вагітності виникають неприємні симптоми, але якщо вам здається, що
біль посилюється з кожним днем, то найкраще проконсультуватися з лікарем, щоб переконатися, що все гаразд.
Симптоми не у всіх жінок проявляються однаково, оскільки вони можуть відрізнятися.
Однак ми тут для того, щоб допомогти вам, як тільки зможемо.
Одними з перших симптомів можуть бути втома і погане самопочуття, які є дуже поширеними, а також нудота і
блювота, особливо вранці, відомі також як ранкова нудота. У деяких жінок змінюються смакові та нюхові
відчуття, вони можуть відчувати потяг або неприязнь до певних продуктів харчування.
Незважаючи на це, вагітність може мати значний вплив і на психічне здоров’я жінки. Хоча це може бути радісний і
хвилюючий час, він також може бути стресовим, виснажливим, емоційним і супроводжуватися перепадами настрою.
Дійсно, надзвичайно важливо піклуватися про своє психічне здоров’я. Зокрема, ви можете звернутися за підтримкою до друзів і сім’ї,
поговорити про це зі своїм лікарем і розглянути можливість консультування або терапії, якщо це необхідно.
Важливо пам’ятати, що піклуватися про своє психічне здоров’я так само важливо, як і про фізичне
здоров’я. Бажаємо вам усіляких гараздів!

“Шановна родина Гарпер! Я молода мама, і мені потрібна порада, як піклуватися про своє здоров’я після пологів. Чи є у вас якісь рекомендації або поради, які могли б мені допомогти? Дуже дякую!”

Люба мамо,

бути матір’ю – нелегко, поради дійсно можуть бути дуже корисними, проте кожна мама знайде свій власний дієвий підхід у реальному житті.

Втім, і материнське молоко, і натуральні олії, що містяться на сосках, мають захисні властивості. Немовля захищене від захворювань завдяки ряду хімічних речовин, що містяться в грудному молоці, тому ймовірність заразитися інфекцією при такому способі годування дуже мала, а отже, немає необхідності проводити гігієнічну обробку грудей перед кожним годуванням.

Протирання сосків теплою кип’яченою водою один раз або двічі на день буде достатнім на етапі грудного вигодовування.

Використовувати мінеральну воду або мило в цей час не рекомендується, оскільки це може призвести до пересихання і розтріскування шкіри.

Однак перед кожним годуванням слід ретельно мити руки. Кілька крапель молока, нанесені на сосок і навколо нього, можуть допомогти зберегти сосок еластичним після годування немовляти.

Харчування суттєво впливає на кількість молока, яке виділяється у молодої мами. Рекомендується уникати дієт і лікарських засобів, які обіцяють швидку втрату ваги. Порівняно з жінками, які не годують грудьми, молодим мамам легше схуднути.

Достатнє вживання води є ключовим фактором для збільшення лактації: матері слід щодня пити від 2,5 до 3 літрів води.

Це зумовлено тим, що вода складає більшу частину молока. Крім того, вони не повинні пропускати прийоми їжі, а також не повинні палити або вживати алкоголь у період годування груддю.

Також бажано пити менше чаю та кави і перейти на трав’яні чаї.

“Люба Гелен, у мене 10-ти місячний хлопчик. Він веселий і добре розвивається. Оскільки на початку мені не вистачало свого молока, я годувала його іншим. Після третього місяця у мене більше не було молока, тому він пив спеціальну молочну суміш. Це була його улюблена їжа, проте з минулої неділі він почав від неї відмовлятися. Ледве випиває 30-80 мл молока. Все інше їсть без проблем. Гелен, чи є у мене причини хвилюватися?”

Люба мамо,

ви молодець, що намагалися годувати дитину груддю хоча б протягом декількох місяців!

Якщо я правильно зрозуміла, ваш малюк пив спеціальну молочну суміш, від якої тепер відмовляється.

Спробуйте іншого виробника або звичайне коров’яче молоко. Навіть у разі відмови від нього, немає причин для занепокоєння.

Спробуйте змішувати його з дитячою кашею, збивати в пудинг, відварену манну кашу, рисовий пудинг тощо.

Також рекомендую вживати йогурт, кефір та інші кисломолочні продукти.

Також може скластися ситуація, коли дитина відмовляється від спеціальної молочної суміші на певний час, а потім знову починає її їсти.

Варто час від часу давати дитині ще раз спробувати, адже ніколи не знаєш, коли вона може вас приємно здивувати.

“Люба родино Гарпер! Мій чоловік досі боїться тримати на руках нашу 5-місячну дитину. Я намагалася допомогти йому подолати страх тримати дитину на руках, оскільки вже достатньо навчилася, хоча спочатку ми обидва боялися неправильно тримати дитину, проте він не хоче вчитися. Я не впевнена, що це – неприйняття своєї нової батьківської ролі, страх нашкодити дитині чи страх неправильно тримати її на руках. Я знаю, що він любить і дитину, і мене, але мене дуже засмучує ця ситуація. Як можна
допомогти йому подолати цей страх?”

Люба мамо,

намагайтеся бути терпеливішою до нього, попри те, що ви розчаровані цією ситуацією.

Деякі батьки з самого початку відчувають себе готовими і впевненими у своїй новій ролі, а деякі – ні.

Дослідження показують, що залучення батька багато в чому залежить від впевненості матері в готовності батька, тому татусі, які отримують підтримку з боку матері, долучаються до процесу швидше.

Наскільки я зрозуміла, ви вже зараз даєте йому правильні установки і допомагаєте подолати його страх – просто продовжуйте дотримуватися такої поведінки.

Малюк скоро стане сильнішим (зможе тримати голівку і тулуб, самостійно сидіти і т.д.), що спрацює на вашу користь, оскільки у вашого чоловіка поступово зміниться відчуття незахищеності малюка, що неодмінно допоможе йому подолати свій страх.

Іноді страх виникає просто через брак знань, тому корисно поговорити з фахівцем, який додатково пояснить, що немовлята не такі вразливі та слабкі, як може здатися батькам. Іноді на зміну переконань більше впливає зовнішній авторитет, тому не завадить спробувати і цей варіант.

“Люба родино Гарпер! Нещодавно я помітила, що останнім часом мій малюк нервує перед сном. Раніше мій син засинав за кілька хвилин, але зараз він плаче і дуже голосно. Йому 15 місяців. Чи можете ви щось порадити?”

Люба мамо,

якщо відкинути всі сумніви щодо потенційних проблем зі здоров’ям ( зокрема, ріст зубів, інфекції тощо), які, за неписаним правилом, зазвичай посилюються вночі, то згадана поведінка є цілком нормальною і цілком природною реакцією для дитини його віку. У цьому віці більшість дітей неохоче лягають спати.

Основними причинами є страх дитини, що її не буде з батьками, що вона марнує свій час для ігор, страх темряви і того, що батьків не буде поруч, коли вона прокинеться. Якщо це дозволити, дитина буде відтягувати сон різними способами протягом всієї ночі. Однак, якщо встановити добовий ритм і визначити певний час для сну, проблем буде менше.

Іншими словами, стабільність забезпечить дитині комфортне відчуття безпеки, тому якщо ви встановите регулярний ритм в її житті, вона зрозуміє, що для всього є відповідне місце, час і порядок. Хоча існує багато методів, як привчити дитину до засинання, метод встановлення режиму сну вважається одним з найефективніших, але він вимагає найбільше часу і зусиль.

Цей метод має на увазі введення вечірнього ритуалу відходу до сну, що з часом дасть дитині зрозуміти, коли настав час спати. Звичайний вечірній ритуал, який дає хороші результати, – це купання, переодягання, годування, казка на ніч, поцілунок і вкладання в ліжко.

Саму підготовку потрібно проводити в спокійній атмосфері. Щоб якось подолати дистрес дитини і дати їй певне відчуття самоконтролю, в рамках ритуалу запропонуйте їй вибрати піжаму, казку на ніч або іграшку, яку вона візьме з собою в ліжко.

Задовольняючи потреби дитини, ви допоможете їй подолати страх розлуки з вами.

Якщо дитина продовжує плакати навіть після того, як ви вийшли з кімнати, побудьте з нею ще деякий час, поки вона не заспокоїться і не засне. Якщо через кілька хвилин плач відновиться, підійдіть і поцілуйте її, скажіть, що ви поруч, але вже час спати. Ви не повинні дозволяти собі розчаровуватися, сердитися на дитину, карати її. Звичайно, ви маєте знаходити баланс і не дозволяти дитині бути босом. Будьте ніжними і добрими, але непохитними. У той момент, коли вона зрозуміє, що ви встановили чіткі межі і не здаєтеся, вона відчує, що може бути впевненішою у вас, а отже, захищеною.

Також важливо знати, що звички дитини до сну багато в чому залежать від всієї родини. Ваш малюк, безумовно, не засне, якщо в цей час в будинку все ще хтось зайнятий. Тому дуже важливо, щоб вечорами та вночі було тихо, щоб дитина могла навчитися нічого не робити, а тільки спати вночі.

Якщо ви будете наполегливі і продовжуватимете дотримуватися своїх порядків щоночі, ваша дитина поступово почне відмовлятися від такої поведінки і сприйматиме сон так, як це задовольнить і її, і вас.

“Люба родино Гарпер! Чи вважається нормою, що моя дитина, якій вже виповнилося 9 місяців, все ще не повзає? Коли я поклала її на живіт, вона почала плакати. Так було з самого її народження. Як тільки я кладу її на живіт, вона починає плакати і дає зрозуміти, що не хоче лежати на животі. Що мені робити?”

Люба мамо,

розвиток моторики дитини відбувається відповідно до певного порядку та закономірності. У той час як вік, в якому дитина опановує певну рухову активність, може відрізнятися від дитини до дитини (наприклад, деякі діти починають ходити раніше, а деякі – пізніше), порядок появи цих навичок є універсальним.

Це означає, що рухові навички розвиваються в однаковому порядку для кожної дитини (наприклад, всі діти спочатку опановують утримання голови і тулуба перед тим, як сісти; всі діти вчаться сидіти, а потім ходити тощо).

Єдина рухова навичка, яка не є універсальною і не зустрічається у кожної дитини, – це повзання. Насправді, близько 6% дітей просто пропускають цей етап, і замість повзання використовують інші способи – перекочування, спираючись на живіт, навіть повзання на сідницях (так зване мавпяче повзання).

Отже, якщо ваша дитина у дев’ять місяців ще не повзає, не потрібно хвилюватися або намагатися змушувати її до цієї рухової активності.

Цілком можливо, що ця фаза незабаром проявиться (зазвичай це відбувається між 7-м і 9-м місяцем) або вона просто пропустить її.

Важливо, однак, переконатися, що розвиток рухової активності дитини відбувається належним чином і відповідно до її віку.

Це можна встановити під час детального огляду у педіатра. У цей період найбільш важливо, щоб дитина могла самостійно досліджувати навколишнє середовище і щоб вона зміцнювала тіло для ходіння.

Як правило, до дев’ятого місяця малюк повинен вміти сидіти повністю самостійно і без підтримки.

Можливо, іноді він втрачає стійкість, але він повинен вміти балансувати, спираючись на руки.

Також у цьому віці діти починають користуватися ногами і колінами, здійснювати стрибкоподібні рухи, що є підготовкою до повзання і випрямлення, і, згодом, до ходіння.

“Люба родино Гарпер! Чи могли б ви допомогти мені з дилемою – якщо дитина спить на одному боці, чи може від цього утворитися западина на голові? Я кладу свого хлопчика спати на животі, але він вже великий і сам перевертається, тому часто хоче спати на спині. Чи варто мені хвилюватися і слухати інших мам, які кажуть, що голова може сплющитися?”

Шановна мамо,

голова дитини навряд чи може сплющитися під час сну, особливо сьогодні, коли ми всі максимально залучені в життя малюка і повністю стежимо за його ростом і розвитком.

Проблема може виникнути тільки в тому випадку, якщо у малюка “м’які” кістки (риніт), що може діагностувати будь-який педіатр.

Вам достатньо регулярно відвідувати лікарню, де малюк перебуватиме під наглядом спеціалістів, і ви можете не хвилюватися.

Що стосується пози для сну, то малюки швидко обирають ту, яка їм підходить, а ми завжди готові їх підтримати.

“Люба родино Гарпер! Моєму синові 4 роки, і він досі не дуже добре вимовляє слова. Останнім часом він перекручує слова ще більше, ніж раніше. Мені цікаво, чи не є причиною цього ревнощі, адже в нашій родині є ще одна дитина – дитина моєї невістки. Можливо, таким чином він намагається привернути нашу увагу?”

Люба мамо, будь-яка зміна в поведінці дитини вимагає з’ясування першопричини. Іноді буває корисно поспостерігати за умовами, за яких змінюється поведінка дитини, або за тим, що їй передує (що і кому було сказано, як, хто ще
був присутній і т.д.). Щоб зрозуміти, чи дійсно це прояв ревнощів, зверніть увагу на те, чи зміни в мовленні відбуваються лише в ситуаціях, коли присутня інша дитина, чи коли інші говорять про іншу дитину. Яка реакція членів сім’ї в присутності дитини (Чи нею нехтують? Чи відчуває вона себе знехтуваною?) і яка реакція
оточення на її поведінку в цих ситуаціях. Якщо ви помітите, що така поведінка є специфічною для певного місця (виникає лише за цих обставин), ймовірно, йдеться про регресивну поведінку, яка виникає як реакція на втрату становища, яке дитина мала раніше, і на втрату уваги, яку вона отримувала від дорослих. Ці реакції, однак, є досить поширеними і нормальними для дітей цього віку (і навіть для дітей старшого віку). Важливо дати їй достатньо часу, щоб адаптуватися до нової ситуації, в якій вона повинна ділити увагу дорослих з
малюком, і продовжувати давати їй зрозуміти, наскільки вона важлива для всіх і що її місцю в сім’ї ніщо не загрожує. Регресивна поведінка зазвичай триває лише деякий час і зникає, коли дитина знову отримує відчуття безпеки і стабільності свого
статусу. Однак важливо не заохочувати таку поведінку, приділяючи дитині особливу увагу в таких ситуаціях, а навпаки, вказувати на те, що її становище в безпеці (ви любите її, вона важлива і т.д.) за інших умов (коли вона поводиться, як зазвичай). Також дуже важливо, щоб ви ніколи не критикували її за регресивну поведінку, а наголошували на перевагах того, що
він – старший двоюрідний брат (наприклад, він вже великий хлопчик і може робити багато чого, що не можуть малюки). Якщо, однак, ви виявите, що це не є специфічною поведінкою, то, безумовно, було б корисно (і необхідно) звернутися до логопеда, щоб визначити найефективніші способи подолання труднощів у мовленні.

“Люба родино Гарпер! Мій малюк дуже погано їсть. Педіатр сказав мені, що з шести місяців він вже може і навіть має починати жувати тверду їжу. Але щоразу, коли я даю йому щось подрібнене виделкою, а не блендером, він починає задихатися. У нього також дуже поганий апетит. Що мені робити? Завчасно вдячна за вашу допомогу.”

Люба мамо,

Ваш педіатр має рацію, адже 6-місячна дитина повинна їсти тверду їжу.

Я розумію ваше занепокоєння, оскільки це ваша перша дитина, тому ви не маєте досвіду, однак важливіше те, що у вас є – терпіння і воля. Покладіть дитину в положення напівсидячи, додайте в суміш меншу кількість дрібних твердих частинок (шматочки кабачків, поленти, бананів) і годуйте дитину ложечкою, яка спочатку буде вміщувати лише один або два шматочки. Якщо малюк почне трохи задихатися, не бійтеся, ви завжди поруч. Нахиліть його/її вперед і за допомогою маленької ложечки видаліть шматочок їжі.

Відразу після цього заспокойте дитину (поговоріть з нею і посміхніться), а потім продовжуйте годувати.

Під час наступних прийомів їжі протягом кількох днів поступово зменшуйте кількість змішаної їжі на користь шматочків твердої їжі. У вас все вийде, я вірю в вас! Що стосується апетиту, то всі ми різні, і якщо ваш малюк нормально набирає вагу, то немає причин для занепокоєння.

Люба родина Гарпер! Моєму малюку вже 6 місяців, і він ще не почав їсти тверду їжу. Однак навіть думка про тверду їжу викликає у мене шалений страх. Я боюся, що він вдавиться. Навіть коли він давиться моїм молоком, я не знаю, як реагувати, бо не знаю, що робити. Я думаю, що мій постійний страх нереальний, але не можу протистояти жахливому занепокоєнню, яке мене мучить. Як мені перестати хвилюватися?

Люба мамо,

під час годування дитини переконайтеся, що вона перебуває в положенні напівсидячи. Якщо дитина починає давитися, обережно витягніть їжу з рота ложкою або пальцями.

Після цього заспокойте дитину, дайте їй води або чаю. Якщо здається, що вона вдавилася ще більше, тобто якщо дитина кашляє, швидко нахиліть її вперед, знову вийміть шматочки їжі і заспокойте малюка.